Прокурор має привілей, якщо користується тими ж дверима, що й суддя

 

Після того як медсестра покинула у відділенні 11 новонароджених, сталася пожежа, унаслідок якої загинуло 5 дітей. Спочатку її викликали до суду як свідка, а невдовзі арештували. Потім жінка збрехала, чим, мабуть розгнівила Феміду. У порушеннях же конвенційних гарантій розбирались у Страсбурзі.

Ціна відлучки

Заявниця у справі «Cîrstea v. Romania», асистувала в одному з бухарестських пологових будинків. Її призначили відповідальною за відділення інтенсивної терапії для новонароджених. Одного фатального дня вона залишила малят на кілька хвилин, і саме в цей час приміщення зайнялось. Із 11 дітей вижило 6, і в трагедії почали шукати винних.

Прокуратура порушила кримінальну справу. Флорентина Кирстея виступала в ній як свідок. Від неї слідство дізналося про запах горілого, який та відчула. Утім, перевіривши всі електричні пристрої, медсестра виявила, що вони не пошкоджені, тому згодом вийшла з палати терапії.

Прокуратурі дали дозвіл на прослуховування та спостереження за переміщеннями жінки протягом місяця. Дії були негласними, але обвинувач вирішив висловити свою позицію щодо провадження в інтерв’ю. Він заявив, що під час пожежі в медичного персоналу був корпоратив, тільки слідство ще не встановило, чи відвідувала його Ф.Кирстея. І додав: тільки вона могла відчинити двері у відділенні інтенсивної терапії, оскільки лише в неї був магнітний ключ.

Так прокурор фактично визнав медсестру винною. Невдовзі жінка стала підозрюваною. Її заарештувати на добу.

В ізоляторі вона знову давала показання, але вже в присутності адвоката. Ф.Кирстея зазначила, що виходила в одне приміщення, потім у туалет, у ще одну кімнату, а далі не змогла ввійти до відділення терапії через дим. Було прийняте рішення взяти її під варту. У суді жінка дещо змінила показання.

Ф.Кирстея зізналася, що залишила немовлят не з власної волі, а тому, що колеги попросили «підскочити». Такою заявою вона спонукала суд подовжити строк затримання на 29 днів. При цьому законники послалися на практику Європейського суду з прав людини за §1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення у справах «Fox, Campbell and Hartley v. UK», «Dumont-Maliverg v. France»). Тобто підтвердили, що застосування такого заходу виправдовується тим, що була наявна обґрунтована підозра в тому, що заявниця скоїла злочин, в якому її обвинувачували. У суддів склалося враження, що остання порушила свої професійні обов’язки, що призвело до дуже серйозних наслідків.

Свою роль також відіграла нещирість жінки. З’ясувалося, що один її колега також змінив свої показання в ході слідства. Тому, «зважаючи на тяжкість скоєного й сильне почуття незахищеності, яке відчувала громадськість після останніх подій», тимчасове затримання виправдовувалося необхідністю захисту громадського порядку.

Проте заявниця вважала, що юстиція не мала тих доказів, які дозволяли б уважати, що вона скоїла злочин, тому й оскаржувала таке рішення. А занепокоєння суспільства пояснювала не своїми діями, а тим, що в лікарні взагалі могла статися пожежа. Та суд своєї позиції не тільки не змінив, а ще й подовжив строк тримання під вартою, мотивуючи це тим, що заявниця, будучи на волі, може спробувати вплинути на свідків.

Так запобіжний захід плавно перетік в ув’язнення на 2 роки та 2 місяці, тобто слідство все-таки знайшло докази того, що вина лежить саме на медсестрі.

Слово про арешт

Ф.Кирстея поскаржилася на арешт у ході розслідування до ЄСПЛ. У Страсбурзі нагадали, що судовий перегляд обставин затримання повинен бути автоматичним, тобто судді не мають чекати, щоб їх про це попросив затриманий. Такі висновки містяться в рішеннях у справах «Viorel Burzo v. Romania» та «McKay v. UK».

Заявниця стверджувала, що її фактично звинуватили в тому, що вона загрожує громадському порядку через те, що прокурор поширив у ЗМІ неправдиву інформацію. Такі дії посадовця, на її думку, суперечать духу конвенції та принципу презумпції невинуватості в діяльності судової влади, у тому, що в громадськості виникла негативна реакція, винен прокурор. До того ж кожен її крок і так був під прицілом правоохоронців.

Судді, на думку Ф.Кирстеї, також поквапилися з рішенням, бо просто фізично не могли встигнути ознайомитися з усіма матеріалами справи, щоб у них з’явилась обґрунтована підозра. А те, що судді та прокурори входили до зали засідань через одні двері, порушило принцип рівності сторін.

Суд підтвердив, що при вирішенні питання щодо тримання заявниці законники визнали існування розумних підстав, які дали право вважати, що вона винна в тому, що відбулося. А отже, взяття під варту не порушує вимог §1 ст.5 конвенції.

Разом з тим суд першої інстанції прийняв рішення подовжити строк тримання, але просто повторив попередні аргументи. Вочевидь, там забули про те, що затримання не може бути застосованим як альтернатива покаранню та ґрунтуватися не на фактах. Адже у Страсбурзі вже встановлювали, що навіть короткий термін тримання під вартою повинен переконливо пояснюватися.

Таким чином, навіть той факт, що затримання тривало близько двох місяців, не звільняє юстицію від зобов’язання належним чином обґрунтувати рішення про продовження цього заходу. Так було констатовано порушення §3 ст.5 конвенції.

Недотриманим також визнали §4 цієї статті, оскільки в прокурора під час оскарження арешту було привілейоване становище. Той факт, що він разом із суддею скористався одними дверима, також був не на користь держави.

Можливо, Євросуд констатував би й порушення ст.8 конвенції, спираючись на інтерв’ю прокурора, але в цій частині питання не пройшло всіх національних інстанцій.

Отже, рішення стало ще одним нагадуванням про те, що навіть у дуже емоційних справах не можна забувати про здоровий глузд, особливо суддям. Прокурорам же не варто чинити так, щоб сторона захисту відчувала їх зверхність. За свої помилки юстиція завинила заявниці €5000.

 

https://zib.com.ua/ua/138633-prokuror_mae_privileyovane_stanovische_yakscho_koristuetsya_.html

Прокурор має привілейоване становище, якщо користується тими ж дверима, що й суддя